Чудовий вислів про те, що талановита людина потрапляє у мету, яку бачать усі, а геній — у мету, яку не бачить ніхто, як не можна точно характеризує книгу Г.Кваші та В.Курляндського. Розвиток, життя і смерть цивілізацій, імперій та держав, зміна епох і правителів, виникнення всесвітньо відомих міст — все підпорядковане найсуворішим (і таємничим!) законам та ритмам історії. Нічого більш приголомшливого і захоплюючого за насиченістю оригінальними, спірними, несподіваними, зверненими в майбутнє ідеями і загадками ви не читали! апаратом, який можна назвати ЕНЦИКЛОПЕДИЧНИМ УНІВЕРСАЛІЗМОМ. Поняття адресує до відомих історичних постатей Платона, Аристотеля, Данте, Леонардо і т. д. Але епоха - інша, причому вже давно, актуальний «антропогенний» універсум розширився до меж невіро. часів Просвітництва: Руссо, Вольтер, Дідро, Д'Аламбер, Ґете, Гардер, Лессінґ — ще енциклопедичні, але вже не цілком (або просто НЕ) універсалісти. Постмодерн у тих чи інших формах постулює: людство вже вичерпало все змістовно нове, що пропорційно Людині, хай навіть і генію. па індивідуальному рівні суб'єктивні іпостасі універсалізму та енциклопедичності в сьогоднішньому «інформаційно-перегрітому» світі вже не вдається. Білий. «Зірка та смерть російської інтелігенції»