Чим далі від нас йде «революція 1991 року», тим важливіше дати правдиву оцінку подіям тих років, діям бездарного чи наддовірливого ГКЧП (?), трагедіям Баку, Вільнюса, Єревана, Тбілісі, героїчному захисту Білого дому, визначити поки що ще живі свідки, спонукальні мотиви та результати дій тієї та іншої сторони. Розумні намагаються вчитися на чужих помилках! Хто вони? Єльцин, Горбачов, діячі Міжрегіональної депутатської групи, Гайдар, Чубайс, «батько російської демократії» А. Сахаров — «герої», які поклали край «проклятому тоталітарному комуністичному режиму», що дали союзним республікам незалежність, а радянським людям довгоочікувану свободу! Незалежність від кого і від чого? Або відверті зрадники, під керівництвом спецслужб Заходу, що зруйнували велику Державу, розкрали і розбазарили її багатства, на роки занурили більшість її громадян у жах принизливого існування? Чи не завдяки їм ми досі ніяк не знищимо свавілля криміналітету та повальну корупцію російського чиновництва всіх рівнів. Чи не їхніми стараннями, забуті Божі заповіді і кодекс будівельника комунізму, прокинулися в масах найнижчі інстинкти, процвітають аморальність, шахрайство, пристрасть до безмірної наживи? ?На ці та інші питання намагається дати відповідь у своїй книзі колишній начальник Штабу урядової охорони КДБ СРСР генерал-майор у відставці Валерій Миколайович Величко. Цікаво також почитати його спогади про організацію закордонних візитів колишнього Генерального секретаря ЦК КПРС М. Горбачова, про роботу КДБ СРСР та його 9-го Управління, спецслужб США, Індії, Куби, Південної Кореї та іншому із забезпечення безпеки вищих посадових осіб країн.