Двадцять п'яте літо Христини видалося на диво дощовим. Що ж, їй не звикати. Великі та дрібні негаразди щодня падали похмурим дощем на її біляву голову, сірі будні життя були заповнені безперервною працею, а свят не було взагалі. І дівчина жодного разу не задумалася, а чи буває інше життя? Що там, за пеленою дощу? Але одного разу в її офісі з'явилася людина, яку прозвали Великим Босом. І хмари над зеленоокою Крісті розступилися, впускаючи в її життя потоки сонячного світла.