«Не вистачає слів, щоб описати цю історію. Вона напружена, емоційна, пристрасна, похмура, заплутана і вона просто підриває мозок. Шедевр…» – книжковий блог «When Vane Reads». Перший лист надійшов у день похорону мого чоловіка. На листі стояв штамп державної в'язниці, і в ньому була лише одна пропозиція: Я чекатиму вічно, якщо доведеться. Лист був підписаний Данте. Ніякого Данте я не знала. Винятково з цікавості я написала йому і спитала, а чого саме він чекає. Що він відповів? Тебе. Я написала цьому загадковому чоловікові, що він помилився адресатом. Він сказав, що ні. Я сказала, що ми ніколи не зустрічалися, а він відповів, що я помиляюся. Ми грали в цю гру, щотижня обмінюючись листами, які ставали все більш особистими. А потім листи припинили приходити. І коли я дізналася, чому, було вже надто пізно. Данте був біля мого порога. І ніщо на світі не могло підготувати мене до того, що сталося далі.