Василь Федорович Потапов (роки життя не встановлені) – російський белетрист ІІ-ї половини XIX століття; досить плідний літератор (випущено щонайменше сто видань його книг), який працював у багатьох жанрах. Відомий як драматург (п'єси «Наполеон на околицях Смоленська», «Чудеса в решеті»), казкар («Мужичок з нігтик, борода з лікоток», «Оповідання Фоми-старичка про Івана Дурачка», «Альоша Попович», «Волше гуслях-самогудах» і ін.), поет (багато з названих творів написані у віршах). Найбільшу популярність принесли Потапову його історичні твори, такі як «Розкольники», «Єретик», «Чорний бір, або таємнича хатина» та інші. У першій з них описана доля Марфи Василівни Собакіної, третьої дружини Івана Грозного, яка померла за таємничих обставин через півмісяця після весілля. У повісті «Таємнича юродива» письменник викладає свою версію легенди про Агаф'є – таємну зброю Бориса Годунова, покликану знищити Самозванця. У повісті «Київська відьма» йдеться про полоцьку князівню Рогнеду, принижену і насильно взяту за дружину київського князя Володимира Червоне Сонечко.