Я відчув, що жінка, що дивилася невидячими блякло-сірими очима в яскраво-блакитне небо, абсолютно порожня. Як кажуть, на мілини на всі сто. Як сумка. З неї забрали все – гаманець, ключі, пакет молока та буханець хліба. І навіть навіщось витрусили з дна лушпиння від насіння і старі талончики на проїзд у тролейбусі... Усе забрали. Повна порожнеча. Залишилася тільки оболонка з пошарпаної червоної тканини.