Як тільки мені представилася можливість виїхати з Нью-Йорка і три місяці пожити в Лондоні, я зібрала свою валізу з шаленою швидкістю. Як тільки приземлилася, я буквально збожеволіла на червоних телефонних будках, палацах і чорних таксі. - Це тьюб (метро). Вірніше, стіна-до-стіні гарячі британські чоловіки в костюмах. Коли мені пропонують тимчасову роботу асистента баррістера, я відразу погоджуюсь. британець. Він чарівний, як Джеймс Бонд, галантний, як містер Дарсі. Мені хочеться злизувати чай з його твердого преса і слухати всю ніч безперервно його акцент. Виявляється, Містер Красавчик - мій новий бос. І його ставлення до роботи, не таке гаряче, як його прекрасне обличчя, широкі плечі та вузька дупа. Він задумливий, запальний і найзарозуміліший чоловік, якого я коли-небудь зустрічала. І під час чергової суперечки, він несподівано цілує мене. І я впевнена, що в цей момент побачила феєрверк над Біг Беном і чула "Боже спаси Королеву". Я не шукала казку, але, можливо, знайшла свого лицаря в сяючих обладунках. Проблема полягає в тому, що він живе за океаном.