Аня ніколи не підходила першою до незнайомого хлопця – особливо, якщо той їй подобався. А ось підлаштувати зустріч, зробити так, щоб він сам виявив ініціативу… у цьому дівчина була справжнім майстром! «Випадково» роняла книги, втрачала рівновагу на тонких каблучках – так, щоб хлопчик встиг допомогти. Це завжди спрацьовувало. Аня легко знайомилася, легко заводила романи і так само легко їх забувала, видаляючи непотрібні телефони із записника. Подружки заздрили її успіхам. Але Аня не почувала себе щасливою. Адже насправді їй потрібен був єдиний хлопець…