Розглядається гіпотеза про три джерела П'ятикнижжя Мойсея (Книги Буття): Об'явлення Заповіту на горі Синай, Таблиці Ноя про історію допотопних патріархів і шумерські епоси (які могли потрапити до Мойсея через нащадків свого Авраама, що народився 7 , у місті Ур). Автор припускає, що саме анунаки називаються в єврейському оригіналі Книги Буття «елохім» («боги» в перекладі з івриту), і, слідом за Захарією Сітчин, автор припускає, що «нефіліми», що згадуються в 6-му розділі єврейського оригіналу Книги , – це діти анунаків від земних жінок. Аж до ІІ-го тис. до н. саме своїх дітей від земних жінок (тобто нефілімів) анунаки призначали царями в Шумері та фараонами в Єгипті. Автор спростовує при цьому поширену серед деяких читачів Захарії Сітчина думка про те, що Книга Буття є «плагіатом з шумерських міфів». >