Ця книга відкриває завісу над багатою подіями, складним внутрішнім життям редакції самої, мабуть, знаменитої російської газети. Автору є що розповісти — він пропрацював у «Известиях» двадцять сім років, пройшов шлях від репортера до головного редактора. З усіх сюжетів Василь Захарько вибрав для книги найбільш конфліктний, але й найзлободенніший — як редакція за радянських часів прагнула свободи слова, як вона у серпні 1991-го домоглася незалежності від держави, як уже в демократичній Росії скористалася цим статусом і як назавжди її втратила. Це були роки і всенародної слави газети, і її глибокої драми, якщо не сказати більше — трагедії.