Раниль намагається переконати себе в тому, що ще не збожеволіла. Ну і що, що вона іноді бігає на «свиданки» з тим, хто мало вселяє довіри? Адже це тільки на вигляд він такий! А всередині – м'який та пухнастий. І немов у підтвердженні її слів неподалік чується протяжно-призовне вовче виття. Раниль усміхається в передчутті, зручніше охоплює лямку рюкзака і безстрашно крокує в глиб лісової хащі.