Взявши до рук нову книгу білоруського автора під назвою «Революція», квапливий читач подумає: ого, швидко відреагував! І помилиться. Книга була написана в 2013 році. Але у Віктора Мартиновича є така творча особливість – без боязкості заглядати в майбутнє, виявляти неявні тенденції, припускати розвиток подій, хоча б і найнеймовірніше. Так сталося і з "Мовою", і зі "Сфагнумом", і з "Озером Радості", і з "Вночі". Іноді це прогнози, іноді – попередження. Ось і цього разу: вигадана Мартиновичем «революція» страшно реалістична, хоча автор не приховує ігрового характеру роману, в який вплетені смислові цитати з «Фауста», «Злочини та покарання», «Пікової дами», «Майстра і Маргарити», « Дракона»… І при цьому чудовий власний текст – з гумором, з цікавими архітектурними та семіотичними спостереженнями. Сам автор, представляючи свій роман, сказав так: «Це історія про те, як людина, дориваючись до влади, поступово перетворюється на шмат лайна». Загалом, все дуже схоже на правду і політичний пейзаж, і звичаї чиновницької вертикалі, і людські характери. Не дай боже, щоб справдилося.