Предмова. Секрет полягає в тому, що я хотів вести розповідь від імені вигаданого персонажа, але дід Латип з оповідання «Склероз» змусив мене відмовитися від мого наміру. Розповідь "Склероз" написав я. Але, мабуть, декому могло б здатися нескромним, якби про свою розповідь я почав говорити від чужого імені. Краще вже сказати те, що сказати необхідно. Проте прошу не вважати цю повість автобіографічною. Її написав не письменник Мірсай Амір, а рибалок Михайло. Чому Михайло? Дізнаєтеся під час розповіді. А чому рибалок, зрозуміло: я й справді рибалок. Правда, всього лише любитель. Та ще й не з щасливих. Але для того, щоб слухати я збирати рибальські історії, не обов'язково самому ловити рибу пудами. Той, хто має вуха, нехай чує! Ось я вирішив назвати свою книгу «Рибальські байки». Дуже я зрадів, коли мені спало на думку ця назва. Воно мій щит. Воно захищає мене від критики, яка вимагає, щоб літератор писав лише правду, тільки правду і лише правду. Але якщо книга називається «Байки», та ще й рибальські, то кожному зрозуміло, що без перебільшення автор обійтися не міг. Ну, якщо не брехав, то дещо придумав, скажімо так. Але зробив я це лише на користь читача.