Антон Васильєв все ще живий. Чому? Тому що він є людиною війни, і для неї ситуація вічного бою, що вода для риби. Він має всі види зброї. Він обходить хитромудрі пастки, бо сам розставляє їх не гірше. Усі тонкощі диверсійно-розвідувальної роботи добре відомі йому з минулих війн. Він постійно прораховує ситуацію, зважує кожен крок, уважний до будь-якої дрібниці, хоч би якою невинною вона здавалася. Тільки так і можна вижити між молотом і ковадлом. Розслаблення Зона не прощає. Кого тільки немає в Зоні відчуження! Маса небезпечного звіра, якого не зустрінеш ні в одному зоопарку, огидні мутанти, яких замучаєшся вбивати, озброєні до зубів мародери, шукачі пригод усіх мастей, - всі вони становлять неповторну біосферу цього проклятого місця. А ще у Зоні оголошуються афганські «духи» – досвідчені східні найманці. І тоді починається полювання на людину - найцікавіше з полювання. А потім – полювання на мисливців. Або ти будеш із хабарем, або тебе не буде. Або ти скажеш ворогові перед тим, як його вбити: Ти гарний воїн, мені було важко і цікаво битися з тобою. Або це буде сказано над тобою.