Останнє, що Кора Брантон хотіла – увага свого нового боса. Я мала достатньо на своєму рахунку. Коли моя мама захворіла, я покинула школу, щоб дбати про неї. Коли вона померла вісім місяців тому, я стала єдиним опікуном мого брата підлітка Маркуса. Моя робота як скромний секретар – кхм... вибачте – адміністративного помічника, була стомлюючою, але вона оплачувала рахунки та забезпечила дах над нашими головами. Ми залишилися живими. Виправивши помилку за контрактом, я не очікувала, що приверну увагу мільярдера, Джейка Вестона. Мені не хотілося бути призначеною виконавчим помічником зарозумілого плейбою. Ніхто не обіймав цю посаду понад чотири тижні, і я не була впевнена, що стану винятком. Я не чекала нічого. Ні роботу. Ні цієї людини. Ні своїх почуттів.