Мірний звук хвиль, що накочують, заколисував і дарував заспокоєння. М'який теплий бриз віяв з моря, проганяючи похмурі думи. До моїх вух долинало легке шелест листя, яке наважився стурбувати нахабний морський вітер. Під долонями шарудів приємний на дотик жовтий пісок. Ніс відчував солонуватий запах великої води. Білі баранчики часом добиралися до ніг і омивали босі ступні. Де я? Чому я нічого не пам'ятаю? Хто мене сюди закинув? Але, найголовніше: чому, чорт забирай, все довкола КВАДРАТНЕ?!