Колись її посмішка осяяла весь світ, і Мігель знав, що це для нього. Знав. А потім звик і до усмішки, і до тепла її очей. Став приймати їх як даність, як щось зрозуміле. Йому вистачало того, що Карина ніжно і самозабутньо, безкорисливо та щедро дарувала щодня. Чому він був такий сліпий? Бо не вірив у майбутнє. Тому що вважав її кар'єристкою, якій не потрібне сімейне життя. Він не прагнув дізнатися її краще, задовольняючись тим, що вона розповідала про себе сама, і в результаті переглянув найголовніше. Чи побачить він колись у очах Карини колишнє тепло?