Як говориться: щоб перемогти жахи постапакаліптичного світу, потрібно самому стати таким жахом. Але ця мудрість стосується лише слабких волею та духом людей, у яких ні химерних модифікацій, ні лазерного танка, ні особистого собаки-вбивці, ні навіть андроїда з роторним кулеметом. А наш Жора до всього наявного ще й комсомолець, гігант духу та титан думки. Іноді. Принаймні міцність черепної коробки у нього відповідна. І ось до нього, до товариша Верхазова, можна застосувати іншу приказку... а ні, не можна. Велика відповідальність на ньому була ще до великої сили. Пора в далеку дорогу, Жора, вистачить м'яти булки. Настав час йти в ліс. Настав час повернути втрачені цим світом полум'я та сенс.