В останні роки все більше захоплений прогресом у нашому розумінні походження життя, еволюційної історії та появи людства, видатний біолог Крістіан де Дюв останнім часом також глибоко замислювався над майбутнім життя на цій планеті. Він звертається до читачів із науковою підготовкою або без неї, пропонуючи нові погляди на загрозу, яку створює величезний біологічний успіх людства, і на ресурси, які люди мають для зміни свого поточного руйнівного шляху.

Зосереджуючись на процесі природного де Дюв досліджує непомірний і тепер небезпечний підйом людства. Його пояснення цього успіху лежить на провал у процесі природного відбору, який віддає перевагу рисам, які негайно стають корисними, незалежно від подальших наслідків. Таким чином, людський геном визначає такі властивості, як племінна та групова згуртованість і співпраця, а також часто жорстка та ірраціональна конкуренція та ворожість до атрибутів інших груп, які колись були корисними, але тепер часто руйнівно нефункціональні.

Крістіан де Дюв припускає, що що ці риси, закарбовані в людській природі природним відбором, могли бути визнані авторами книги Буття, таким чином надихнувши міф про первородний гріх. Чи існує спокута за генетичний первородний гріх? У блискучому й оригінальному висновку автор доводить, що, будучи унікальним у живому світі, людство наділене здатністю свідомо протистояти природному відбору. Людина здатна розробляти заходи, які, хоча й суперечать місцевим чи особистим інтересам, можуть створити безпечніший світ.