Небо, з усіма його небесними тілами, хмарами, веселками та дощами – невід'ємне та постійне тло нашого життя. Воно – не тільки над нами, воно – довкола, і з того боку Землі – теж. У якомусь сенсі – ми живемо на небі. Хочу я того чи ні, небо владно вторгається у мої вірші; воно – у мене в голові та у мене в серці. У небі, як у дзеркалі, ми бачимо себе. Небо кличе літати. Сонце та зірки неба натякають нам на присутність Бога. До збірки увійшли вірші перших 25-ти "Білогірських циклів" (2010 – 2017), у яких так чи інакше згадується небо.