У 1999 році, підбиваючи підсумки минулого століття, журнал «Time» назвав ім'я доктора Кюблер-Рос серед ста видатних мислителів XX століття. Почавши працювати в лікарні в середині 50-х років, Елізабет була вражена ставленням до безнадійних хворих з боку медичного персоналу, який прагне приділити увагу лише тим, кого ще можна було врятувати. Кюблер-Росс у своїх доповідях та статтях неодноразово заявляла: смерть — такий самий важливий етап життя, як і народження. Процес вмирання заслуговує на спеціальне вивчення. Саме з її виступів почався рух за створення хоспісів - установ для надання медичної та психологічної допомоги невиліковно хворим. Її величезний досвід спілкування з вмираючими дозволив зробити висновок: смерть — це не кінець, і ми навіть можемо реконструювати ті відчуття і події, які чекають на нас після неї. після смерті, в яких вона викладає свої погляди на ці процеси. Хіба не втішно знати, що з нашою земною смертю не просто «все закінчиться», а ми ще маємо багато відкриттів?