У життєписі Геліогабала, що входить до складу знаменитої збірки Historia Augusta, біограф цього скандального імператора серед іншого розповідає, як він говорив до продажних жінок і чоловіків Риму: «Всіх блудниць з ристалища, з феатру, з лазень і з усіх міських місць , у яких вони торгують своїм товаром, зібрав у будинок і перед ними, ніби перед воїнами, говорив мова, називаючи їх військовими товаришами («commilitiones): потім міркував із нею про різні вбрання і розваги різного роду. Запросив потім до таких зборів торгуючих блудницями, а також для залюбки свого вживаних хлопчиків і юнаків, зібравши їх з усього міста. До блудниць виходив у жіночому уборі, оголивши сороміцькі частини, і по закінченні зборів обіцяв їм, ніби воїнам, по три золоті. Просив їх, щоб вони молили богів про дарування їм собі інших подібних» (Елій Лампридій. Геліогабал. 26. 3-5). , посилає з Сієни у Флоренцію своєму другові Нікколо Ніколі, відомому збирачеві рукописів, складену ним «Мова Геліогабала до римських блудниць», іронічний пастиш, заснований на свідченні Historia Augusta, що претендує на епікурейський пафос («почерпнуте з самого лона») , крім іншого, невтомну законотворчу активність флорентійців і попутно зачіпає своєю глузуванням платонівську утопію.