Автор викладає власне, оригінальне бачення історії сера Гавейна, одного з лицарів Круглого столу. Ця історія, заснована на великому історичному матеріалі, трактує образ Гавейна досить несподівано, включаючи в оповідання магічний елемент, проте зовсім не згадуючи таку значущу в артуріані фігуру, як Мерлін. Натомість автор приділяє чимало уваги чарівниці Моргані. У будь-якому випадку, трилогію слід визнати значним внеском у склепіння літератури, присвяченої королю Артуру.