Влітку 1444 року Енеа Сільвіо Пікколоміні, секретар канцелярії імператора Сигізмунда, на прохання свого земляка та старого знайомця сієнського юриста Маріано Соцціні створює невеликий латинський твір, відомий під назвою «Історія про двох закоханих». Через 14 років автор цієї повісті зійшовши на престол св. Петра з ім'ям Пія II, напише в одному листі: «Відкиньте Енея, прийміть Пія» і зречеться еротичних творів своєї юності. «Історію про двох закоханих», однак, не перестали ні читати, ні перекладати — не лише через авторство, що стало скандальним, а й заради власних достоїнств. його історія - правда, прикрита маскою. Головного героя, Евріала, вже у XVIII столітті ототожнили з Каспаром Шліком, главою імператорської канцелярії та покровителем Пікколоміні: до нього автор звертає посвятний лист, не без лукавства пропонуючи згадати, чи не траплялося з ним чогось подібного. З героїнею, Лукрецією, складніше: пропонували вважати її дружиною Маріано Соцціні, проте неможливо допустити, щоб Пікколоміні описував своєму адресату розпусту його власної дружини.