-Щастить тобі мати такого милого ворога, - зітхнула Ніелла, виглядаючи у вікно, під яким знаходився тренувальний майданчик, на якому зараз восьмий курс щосили махав мечами.

-Цю чудовисько ти називаєш милим? - Закотила очі до стелі я, а потім акуратно ненароком виглянула у вікно, мій особистий кошмар, немов почувши нас, розвернувся, і жартома вклонився, відсалютувавши мечем. - Хіба що трохи...