Майор Сарматов – людина війни. У бою на хребтах афганського Гіндукуша він зробив усе, щоб перемогти. Не вина Сармата, що ті, хто «грів руки» на цій війні, підставили майора та його людей. Вцілілі в цій бійні пам'ятають свого командира. Пам'ятають, але мовчать, бо вони присвячені такі секрети, що будь-яке необережне слово може обернутися не тільки особистою загибеллю, а й крахом тієї справи, яку вони виконують. Вони продовжують свою особисту війну. А сам Сармат? Загинув чи таки живий? М'язова висока людина з обличчям, спотвореним шрамами, нічого про себе не пам'ятає. Він не розуміє, чому їм цікавляться агенти спецслужб від ЦРУ до якихось каламутних арабських «контор», він не знає, що за ним полюють ті, хто його зрадив. Адже живий Сармат дуже небезпечний. Його непритомність для них – подарунок. Але настане час, і Сармат згадає. Згадає все… Роман видавався також під назвою «Смерть поправлений».