«…– Тоді слухай далі. – Пегій Удав раптово перейшов на «ти», що будь-кого наповнило б гордістю. Подібно до монархів давнини віце-міністр у справах Ліги «тикав» лише тим, кого вважав довіреною особою. – Дно – сировинна планета. Чотириста п'ятдесят років тому за умовами Фомальгаутського тристороннього договору між Лігою, Землею та Унією вона відійшла до нас як домініон Терри. Земляни боролися за неї радше заради проформи і зрештою поступилися: світ був потрібний їм сильніше, ніж нам. З того часу і донині Дно постачає нам деякі метали, ювелірні алмази та біоматеріали природного походження. Майже все це можна зробити і в нас, вийде лише трохи дорожче. По суті, нас цікавить не той невеликий прибуток, який дає нам Дно. Нас цікавить збереження статус-кво. Проблема виявилася чотири роки тому, і тоді ми не звернули на неї належної уваги. Справа в тому, що майже на самому екваторі планети стирчить гора, найвища серед тамтешніх гір. Чинний вулкан. Носить веселу назву Клоака Сатани - і не без причини. Майже п'ять кілометрів заввишки. Ти, мабуть, хочеш запитати, чому найвища вершина планети має таку скромну висоту?