Все, що колись було з молодою двадцятитрирічною дівчиною студенткою-випускницею педінституту Єлизаветою, вже минулого. Такому далекому і, здається, нереальному, що посмикнулося серпанком і лише зрідка нагадує про себе такими ж далекими і не реальними спогадами та снами. Зараз я Лейла і мені лише 5 років. Як із цим жити? Не знаю, але намагатимуся. Тим більше, що дар, що раптово відкрився, може стати, як великою підмогою в розумінні і освоєнні цього світу, так і занапастити мене, якщо про нього дізнається хоч хтось.