Двоє були главами держав, одна – міністром. Але вони увійшли до історії як команданте. Це найвище звання серед повстанців, які навмисно не присвоювали один одному вищого військового звання, ніж майор. Команданті більше звикли стріляти, ніж міркувати, і особи їх дуже неоднозначні. Але вони запалили полум'я боротьби та повели свої народи за собою. Їхні слова стали девізами та гаслами латиноамериканських революцій.