«О, ти прекрасна, кохана моя, ти прекрасна! – цей рефрен проходить через всю Пісню Пісень царя Соломона. — Полонила ти моє серце одним поглядом очей твоїх, ласки твої кращі за вино, стан твій схожий на пальму, і груди на виноградні кисті...» Хоча в Соломона було 700 дружин і 300 наложниць, по-справжньому він любив у своєму довгому житті лише двох жінок – юну Суламіт і багатодосвідчену царицю Савську. «Підкріпіть мене вином, освіжіть мене яблуками, бо я знемагаю від любові!» Чим ці дві красуні полонили «сонцеподібного» царя, пересиченого владою та жіночою ласкою? Як завоювати серце чоловіка, який давно втратив рахунок любовним перемогам і «перевершив усіх володарів земних багатством та мудрістю»? Як змусити мудреця втратити голову від любові та отримати від нього «все, чого хотіла і чого просила»? Які загадки він повинен розгадати, доводячи, що гідний найбажанішої з жінок? І чому в прекрасній Пісні Пісень, цьому «гімні торжествуючої любові», є й такі слова: «бо міцна, як смерть, любов; люта, як пекла, ревнощі; стріли її – стріли вогняні…»