Ілюстроване видання сатиричної повісті-казки Василя Макаровича Шукшина (1929–1974), написаної останніми роками життя письменника.

Немає спокою російській людині. Вічно тягне його у світлу далечінь, вічно болить і чогось просить його душа, до третіх півнів не дають спати неспокійні думи. Що там за обрієм? Як правильно жити? У що вірити? Де знайти опору? Як зберегти гідність? Про це й багато іншого думав автор, а тепер думаємо ми…

…Зібралися якось в одній бібліотеці персонажі російської класичної літератури — Онєгін, Обломов, бідна Ліза, хтось із Чехова, — та й вирішили, що герой російських казок Іван-дурень не вартий перебувати серед них. І відправили його добувати довідку, що він розумний, і повинен він встигнути це зробити до третіх півнів, а то відмовлять від дому, проженуть геть із бібліотеки. Дурням не місце серед літературних аристократів. Героям класики соромно з ним на одних полицях стояти.

Ну, Іван і пішов... Дорогою він, як і належить, зустрів Бабу Ягу та Змія Горинича, ведмедя та Мудреця, ченців та чортів, тільки всі вони були хоч і казкові, але якісь до болю знайомі — усім, хто живе в нашій країні останніх років... десять? та ні, мабуть, усе сорок… хоча, тут і сімдесят років тому все було так само… та й років сто тому, кажуть, не сильно воно відрізнялося… Загалом, пройшовся Іван по колах місцевого, дуже впізнаваного російського пекла, смішного , безглуздого і, схоже, незнищенного.