Ніку Картеру судилося найдовше життя серед усіх вигаданих приватних детективів. Перша серія оповідань про Ніка Картера з'явилася у вересні 1886 в «Нью-Йорк Віклі». З того часу вічно молодий детектив продовжував з'являтися в книгах, журналах, коміксах, а протягом дванадцяти років — і в радіопрограмах, залишаючись улюбленцем американської публіки майже сімдесят років. Після невеликої перерви, в 1964 р. Нік. Картер воскрес у вигляді сучасного агента секретної служби в серії романів, що склала понад сто назв. З самого початку Нік Картер - симпатичний, кмітливий хлопець невеликого зросту, але добре тренований. Він рішучий, хоробрий, прямодушний і відданий своїй справі. Ніщо не може похитнути його віру у справедливість та його патріотизм. Він веде розшук вправно та професійно, і особливо обізнаний у судовій медицині. Його коник - мистецтво перетворення: він може виступити в ролі китайця, чепуруна, літньої жінки, юного негра і капіталіста. Характер Картера був накинутий з листа Ормондом Дж. Смітом (1860-1933); його двоюрідний брат, Джон Р. Коріель (1848—1924) вдягнув Ніка Картера в плоть і кров і написав три перші серіали про пригоди нью-йоркського детектива. Потім за справу взявся Фредерік Ван Дей (1861—1922), найплідніший із авторів, які писали про Ніка Картера. А писали про нього ще принаймні десяток авторів. Картер був першим з американських літературних детективів, що з'явилися на кіноекрані. У німому кіно його грали Андре Ліабель, Томас Карріган і Едмунд Лоув, у звуковому — Уолтер Піджен. /p>