У річницю смерті Михайла Горшенева, фронтмена групи "Король і блазень", головний герой приходить на Богословське кладовище, щоб ще раз попрощатися з його могилою, і знаходить серед квітів незвичайний лист, найромантичніший, що він читав за своє життя. Лист від імені чоловіка, який шукає жінку, в яку він закоханий, залишений з надією на те, що вона прийде попрощатися з кумиром. Змахуючи сльози, головний герой думає про своє життя: де його любов? чи відчував він колись щось подібне? ким є для нього дружина? Про Достоєвського ходить міф, що він ніколи не спав зі своєю дружиною, поділяючи любов духовну та плотську. Насправді він її не любив. А як поставитися до коханців, які познайомилися в мережі, але ніколи не бачили один одного? Чотири роки вони відчували свої почуття, без торкання тіл. Як таке можливо? Якою буде їхня зустріч? І чому можна в них повчитися? Відповідь на сторінках оповідання. Приємного читання та… не помріть від ніжності.