Пісні у порожнечу

після оплати (24/7)
(для всіх пристроїв)
(в т.ч. для Apple та Android)
Олександр Горбачов (найвпливовіший музичний журналіст країни, екс-головний редактор журналу “Афіша”) та Ілля Зінін (московський промоутер, журналіст та музикант) у своїй книзі показують, що лихі 90-ті зовсім не були для російського року втраченим часом . Люті петербурзькі хардкор-авангардисти "Хімера", щирий бард Веня Дркін, шалені московські панк-інтелектуали "Солом'яні єноти" та інші: ця книга розповідає про гурти та музикантів, яким не довелося виступати на стадіонах і на радіо, але без яких неможливо реальному зрозуміти історію російської культури останньої чверті століття. Розказано про них вустами людей, яким довелося випробувати ті роки на власній шкурі: від самих музикантів до очевидців, прихильників та шанувальників на кшталт Артемія Троїцького, Єгора Лєтова, Іллі Чорта чи Леоніда Федорова. “Пісні в порожнечу” – це важлива компенсація лакуни в літописі тутешньої рок-музики, це зібрання людських історій, дивовижних, захоплюючих, майже неправдоподібних, часто трагічних, але неймовірно надихаючих.
Характеристики
- ФІО Автора
- Александр Горбачев Витальевич
Илья Зинин Вячеславович - Мова
- Російська
Відгуки
Неперевершене дослідження музичної культури 90-х!
Книга "Пісні у порожнечу" стала для мене справжнім відкриттям. Олександр Горбачов та Ілля Зінін зуміли зібрати воєдино безліч історій, які, здавалося б, могли б залишитися забутими у безодні часу. Вони майстерно описують не лише музику, але й атмосферу тих років, в якій творили легендарні гурти та артисти. Читати про "Хімеру", Веню Дркіна та "Солом'яних єнотів" – це ніби зануритися в епоху, коли рок-музика в Росії була не просто жанром, а справжнім рухом, що відображав дух часу. Книга наповнена живими свідченнями, які дозволяють зрозуміти, як важливою була ця музика для багатьох людей. Це не просто історія про музику, а глибоке дослідження людських доль, які переплелися з нотами і ритмами. Рекомендую всім, хто цікавиться музичною культурою та історією Росії!