У житті кожної людини настає момент, коли доводиться відповісти на запитання: «Навіщо я живу і що залишиться після мене»? Запитує себе про це і героїня повісті «І ще було кохання». Одноманітним і сірим життя Валерії – привабливим завідувачем відділу Міського палацу піонерів ніколи не було. Після важкого розлучення з чоловіком, залишившись із двома маленькими дітьми на руках, вона раптом виявила, як життя засяяло новими яскравими фарбами. Серйозна робота, цікаві справи творчого колективу – щодня приносила щось нове. А потім – несподівана зустріч з красенем-льотчиком – його зелені очі та фігури вищого пілотажу над Палацом піонерів у подарунок на день народження… Це сталося нове, божевільне кохання – щасливі побачення та біль розлучень, нестерпні розлуки та непередбачуваний кінець усієї історії. Крім того, багато життєвих істин відкриється для тебе у цій повісті – читай…