Людина звикла вважати себе вінцем творіння, свої сильні сторони – нормою, а слабкості – відхиленням. Підхід автора принципово інший: ми спочатку недосконалі; наш мозок, як і тіло, в ході еволюції формувався досить випадково, з «підручних матеріалів» природи і є так званим клуджом – безглуздим, незграбним, але напрочуд ефективним вирішенням проблеми.

Поняття клуджа проливає світло на важливі сторони нашого життя і пояснює безліч проблем, із якими ми стикаємося. Висновки автора оптимістичні: маючи належне розуміння співвідношення сил та слабкостей людського розуму, ми отримуємо можливість допомогти не лише собі, а й суспільству.