Уявіть собі величезну залізну скриньку, під зав'язку набиту людьми. Заритий у снігу і з кожною годиною в ньому все глибше. Ящик, стіни якого розжарюються від холоду, і кожна дихаюча людина перетворюється на злодія, що краде в іншого його надію на життя… Тут поїзд — у полоні стихії. А люди — у полоні у моралі та совісті. Але там, де панує безнадія, завжди проростає насіння зла. Ця розповідь про те, як сходи дають плоди. І про тих, кому доводиться збирати цей гіркий урожай.