Вперше, коли я зустрів її, мені захотілося вдарити її.

Вдруге, я знав, що хочу її.

А втретє, джентльмен промовчить.

Так що думаю, добре, що я не джентльмен… вірно?

Давайте відразу ж з цим розберемося: я люблю жінок.

Мені подобається, як вони виглядають. Те, як вони пахнуть. Те, як вони почуваються. Особливо, як вони почуваються. І я поставив собі за мету відібрати всіх жінок, які розділяли зі мною ліжко. Потім я зустрів її. Божевільна, як чорт і зовсім не зацікавлена в мені. І будь я проклятий, якщо не хочу її. Бажаю її. Я сказав собі, що хочу приручити її. І це був виклик. Я ніколи не очікував прорватися крізь зовнішню льодову оболонку і знайти ніжність під нею. Ніяк не очікував, наскільки вона буде дикою в ліжку або як вона буде інтенсивно вигукувати моє ім'я, в той час, як я повністю потрясу її світ. Більше того, я ніколи не очікував, що закохаюся в неї. Але це сталося. І питання полягає в тому, що тепер, коли я знаю, що хочу її, як, чорт забирай, утримати її?