Коли тобі боляче, ти втомилася, за вікном безперестанку шарудить дощ, згадай, що все в твоїх руках, і ти ще можеш стати тією, ким є я – Той, Що Гуляє Сама По Собі… Адже я не так сильно від тебе відрізняюся, ось хіба очі бурштинові, котячі. І дивляться вони на мене, як на ласий шматочок… Що ж, я не забороняю, це їхні проблеми, і проблеми дуже великі. Тобі хочеться того ж таки?.. Я – відкрита. Одна лише Ізіда не піднімала своїх покривал. Не пам'ятаю чому, після того, як вона вийшла заміж за Осіріса, ми бачимося нечасто... Мене звуть Бастет. Але останнім часом називають Естелу. Я втекла з дому – у найкращих традиціях мандрівної кішки! Я втекла і ховаюся, проживаю своє чуже життя. В Санкт-Петербурзі. Тут похмуро і не вистачає рідної пустельної спеки… Тихіше! Чуєш, піщаний шерех? Зовсім як за старих добрих часів – Рудий Жах йде по п'ятах. Сет, ослиноголовий король бур. Невже ти знову напрошуєшся на битву?.. Тож бачиш, ще невідомо, кому пощастило більше, – тобі чи мені…