«Франсуа де Шазерон витріщився не на обличчя з заскленілими, широко розкритими очима, в яких застиг жах. І не на тіло, розполосане величезними кігтями. Він дивився на стислий кулак загиблого. Закривавлена сіра вовча вовна була переплетена в ньому з тонким і довгим каштановим волоссям». Франція. Початок XVI ст. Франсуа де Шазерон наводить жах на васалів. Йому достатньо клацнути пальцями, щоб оголосити відьмою і відправити на багаття будь-яку жінку, хоча сам він потай займається алхімією: у потайній кімнаті свого замку синьйор ставить жахливі досліди, і для них йому потрібні дівочі тіла. Але спочатку Шазерон позбавляє дівчат невинності. По хвилинній забаганки синьйор переслідує і витончену, веселу п'ятнадцятирічної Ізабель. Дівчині з нареченим вдається бігти, але втеча закоханих лише розпалює Шазерона. Його розправа над Ізабо та її рідними - сестрою і батьком - страшна. Але ще більш жахливими виявляються наслідки цієї історії: у тілах Ізабо та її сестри Альбері тече вовча кров. Пекельні метаморфози відбуваються місячними ночами з тілами дівчат. І ні кривдники, ні кохані не зможуть жити так, ніби перевертнів не існує…