Потрапили так потрапили! Хотіли якнайкраще, а вийшло як завжди. Хотіли вирівняти тимчасовий парадокс, але накосячили ще більше. І тепер ми самі потрапляємо у світ, де Радянський Союз ніколи не розпадався, більше того, країни соцтабору тепер займають більшу частину Європи та Азії. Та й світ, втім, непоганий, справедливіший, прогресивніший, у ньому навіть як у пісні: «на Марсі яблуні цвітуть». Залишитися б і жити. Але біда — Час не бажає миритися з експериментами над собою, і він уже виніс вирок цьому світу. Тож світ треба рятувати. І кому цим зайнятися, як не нам — тим, хто й заварив усю цю кашу. Тільки як? — хороше питання. Для початку треба попрацювати детективами під виглядом справжніх радянських міліціонерів. А вже потім — на Марс, за відповідями!