Багато поглядів, тут висловлених, мають вкрай умоглядний характер і деякі з них, без сумніву, виявляться помилковими; але в кожному окремому випадку я наводив підстави, що змусили мене віддати перевагу одному погляду іншому. Здавалося, принаймні, вартим уваги випробувати, наскільки принцип еволюції здатний пролити світло деякі з найскладніших завдань у природній історії людини. Хибні факти дуже шкідливі для прогресу науки, оскільки вони часто довго визнаються істинними; але хибні погляди, якщо вони підтримані деякими доказами, приносять мало шкоди, тому що кожному приносить рятівне задоволення доводити, у свою чергу, їхню хибність; а коли це зроблено, то один із шляхів до омани закривається, і часто водночас відкривається шлях до істини.   Головний висновок, тут досягнутий, і тепер засвоєний багатьма натуралістами, цілком здатними до здорового судження, полягає в тому, що людина походить від деякої менш високоорганізованої форми. Підстави, на яких спочиває це твердження, ніколи не будуть вражені: близька подібність між людиною і нижчими тваринами в ембріональному розвитку, а також у незліченних рисах будови і тілоскладу, як важливих, так і найдрібніших, разом з утриманими нею рудиментами і ненормальними яким він часом схильний, - все це факти, що не підлягають суперечці.  Ці факти давно були відомі, але донедавна вони нічого нам не говорили щодо походження людини. Тепер, коли ми розглядаємо їх при СВІТЛІ нашого знання про цілий органічний світ, у їхньому значенні неможливо помилитися. Великий принцип еволюції встановлюється ясно і міцно, коли ці групи фактів розглядаються у зв'язку з іншими, якою є взаємна спорідненість між членами однієї й тієї ж групи, їх географічний розподіл у минулому та сьогоденні та їх геологічна послідовність. Неможливо повірити, щоб усі ці факти лжесвідчили. Кожен, хто не задовольняється, подібно до дикуна, поглядом на явища природи, як на події, не пов'язані між собою, не зможе більше припустити, що людина є твір окремого акта створення.