У монографії розглядаються різні аспекти оборонної політики чотирьох комуністичних держав Балканського півострова з моменту встановлення двоблокового (НАТО та Варшавський Договір) протистояння в регіоні до входження цих країн у період системної кризи на тлі загострення чергового етапу холодної війни та закінчення детанту. Основна увага приділяється формулюванню концепції національного суверенітету при проведенні оборонної політики, прийняттю власних версій військових доктрин, розробці конкретних планів оборони, військово-стратегічним і військово-технічним аспектам внутрішньоблокової та міжблокової політики, що проводилася їх керівництвом. У контексті теми порушуються проблеми формулювання військових доктрин у США та СРСР, розробка двома наддержавами військово-стратегічних концепцій, включаючи використання ядерної зброї. Дослідження базується на широкому колі раніше не доступних або маловикористовуваних джерел військового та політичного характеру з чотирьох Балканських країн – Албанії, Болгарії, Румунії та Югославії, а також США, СРСР, країн Західної та Центрально-Східної Європи. Активно залучалася мемуаристика як окрема група джерел. Особлива увага у роботі приділяється національній історіографії чотирьох Балканських країн з питань оборонної політики з середини 50-х рр. і до 1980 р. Монографія розрахована на істориків, політологів та військових фахівців, які працюють з широкого кола питань політичної та військової історії Балканського регіону.