Світ для Веріті перекинувся вже не вперше. Знову йшли в нікуди близькі та друзі. Тільки до смерті близьких не можна звикнути і не можна сказати "як завжди" або "як завжди" і навіть "знов", тому що всі ці слова не застосовуються до трагедії. Такі зміни в житті змінюють і людину, яка пережила їх. Іноді сильно та безповоротно. Ріті змінювалася всю війну. У цей лихоліття пройшло становлення її особистості. Але лише тепер формувалося її свідомість, відповідального за свої вчинки, дорослу людину. "Все це неправильно, страшно, несправедливо!" - думала вона, коли тільки увійшла до складу ОСС і прийняла Темряву, як союзника. Їхнє ставлення до людей, до життя, до чужого болю. Все це обурювало Веріті до глибини душі. Їй доводилося бути разом з тими, хто весь цей час вбивав, ґвалтував і катував людей її міста. Жінок, дітей, людей похилого віку... Безжально і брудно. Воракс. Усі тепер говорили про нього. Але навіть Ріті знала, що не Воракс зробив темних кровожерливими, і не він викреслив з їхніх розумів цінність людських душ. Дівчина, безумовно, змінилася і сама. З таким сусідством і таким ворогом, їй довелося стати жорстокою. Як казав вчитель Морлок, "Думай, як твій ворог". І вона думала. Навчилася стріляти в спину, різати горло, не боячись забруднитись. На обличчі все частіше з'являлася жорстока посмішка. Ріті раніше боялася себе у такі хвилини. Вона намагалася не попадати на очі соратникам, щоб ті не бачили її пристрасного бажання у погляді, бажання вбивати...