Шістдесят років тому моя бабуся Маргарита Миколаївна стала учасницею подій Куренівської трагедії, що сталася у Києві 13 березня 1961 року. Щоразу, коли вона переказувала мені, ще школярці та студентці, що їй довелося побачити того страшного дня, я думала про те, що хотіла б назавжди сфотографувати ті моменти, не давши їм прірви, як усьому, що зникло того дня, перетворившись з ходом часу у факти та цифри. Мені хотілося залишити їх жити на сторінках такими ж яскравими, як і шістдесят років тому, щоб не тільки мені була відома історія про те, як було виявитися випадковим, що вижив у центрі страшної катастрофи, що забрав безліч життів. Цю розповідь я присвячую моїй бабусі та всім жертвам Куренівської трагедії.