«Тибетською книгою мертвих» у європейській культурі визначають сакральну книгу буддизму «Бардо Тхедол». Цей текст – традиційний (буддистський) погляд на потойбічне. Примітно те, що цей погляд поза концепціями смерті, тим більше вмирання як процесу земного життя. Буддизм, в принципі, далекий від концепцій – це не релігія, у розумінні європейського єдинобожжя, Будда, у сенсі абсолюту, не має відношення до Бога, і тим часом природа його божественна, бо Будда переступив час як поняття, не маючи до того бажання. Час, як річка, і Будда як середина поточної води. Саме в цьому місці, в середині, річка стоїть. «Тибетська книга мертвих» як концепція справила значний вплив на формування наукових поглядів Карла Г. Юнга, теорію психоаналізу і всю сучасну психологію. про mortem, що, безумовно, прикрашає справжні збори текстів.