Райлі:Коли ви вимовляєте слова, ви ніколи не вдумуєтесь в контекст, наскільки сильними вони можуть бути насправді, коли їх вимовляють. Я зайшов надто далеко, і в ту секунду, коли Ешлі втекла від мене, я пожалкував про сказане. Моєю метою було завдати їй болю... Я не планував її ламати. Дідька лисого. Я дозволив своєму гніву і болю стати на шляху. Перш ніж я встиг кинутися за нею, Габріелла випередила мене і помчала за нею коридором ... Ешлі: Я не знаю, як довго я плакала, але мені здавалося, що пройшла вічність. Подушка була в плямах від моїх сліз та туші. У мене хворіли груди, через що боліло все тіло. Габріелла вимкнула весь світ і сказала мені, що скоро повернеться, але вона ще не повернулася. Я все одно хотіла побути одна, щоб поринути у своє горе та розпач. Я була винна у своїх власних стражданнях, але слова Райлі пронизали мою душу наскрізь. Він не тільки розірвав моє серце надвоє, але й позбавив мене будь-якої надії…