В одному з північних фіордів Ісландії, далеко від берега, височить скелястий острів із вертикальними берегами. Він називається Драунгей, що означає «Скеля Острів». Маса птахів гніздиться цьому острові. Але люди на ньому ніколи не жили. Близько тисячі років тому на цьому острові трагічно загинув Греттир, найулюбленіший герой ісландського народу. Його двічі оголошували поза законом і вдруге — за те, що насправді було подвигом, а не злочином. Йому було тридцять п'ять років, коли він загинув на Скелі Острові. З них дев'ятнадцять років він провів як людина, знехтувана суспільством, як вигнанець, самотужки обороняючись від своїх ворогів і тулячись у найнепритулніших і найпустинніших кутах Ісландії. Тому, хто побачить Скелю Острів і хто знає, що сталося на ньому близько тисячі років тому, ця Скеля, що самотньо височіє на тлі Льодовитого Океану, неприютна, похмура, велична, може здатися ефектним символом трагічної долі Греттіра. Однак для того, щоб скласти собі правильне уявлення про те, що таке «Сага про Греттир» як літературне явище, необхідно насамперед засвоїти наступне: метою того, хто писав сагу, був зовсім не літературний ефект, а можливо точніша і правдивіша розповідь про те , що справді сталося. «Сага про Греттир» це одна з «саг про ісландців» (або «родових саг»), тобто розповідей про те, що відбувалося в Ісландії в так званий «століття саг» (приблизно з 930 по 1030 р.). Ісландія була заселена вихідцями з Норвегії у 870–930-х роках н. е. Отже, «саги про ісландців» — це розповіді про те, що відбувалося в Ісландії в перше століття після її заселення.