«Вічна опівночі» — запекла динамічна і дуже забавна сповідь дзенського майстра саморуйнування. Вона більш ніж гідна зайняти місце в одному ряду з такими класичними творами, як «страх та огида в Лас-Вегасі» та «Голий ланч». Як нагадує нам Стал, життя – тимчасовий захід. Він, як ніхто інший, ілюструє прислів'я «було б смішно, якби було так сумно». «Вічна опівночі» — і те, й інше.