Я посміхнулася, дивлячись у зелені очі дракона. Туман бажання в них розвіявся, поступившись місцем подиву. Що, лускатий, не чекав? - Звідки це у вас? - здивовано видихнув він, дивлячись на круглий кулон на моїх грудях. -Фамільний оберіг роду Серпентів! - Саме. А якщо ще точніше, – перевернула прикрасу, показавши напис, – то він ваш. Ви віддали його господареві заїжджого двору як запоруку того, що повернете борг пред'явнику амулету. А тепер перестаньте вирячитися в моє декольте і давайте обговоримо. - Що обговоримо? - Як ви повертатимете борг, пане драконе!